Стаття присвячена регуляторним правилам як новій формі права,що не походить від двох традиційних джерел права — законодавчої чи судовоївлади.Автор відзначає п’ять особливостей регуляторних правил і розкриває функціїкожної з них у правовій системі, демонструючи тим самим, що дана форма праване повинна ігноруватися. Особливості є такими: а) регуляторні правила здебільшого спрямовані на досягнення конкретної, заздалегідь визначеної єдиної мети;б) такі правила розглядаються не тільки як інструмент досягнення поставленоїмети, а й як найбільш простий інструмент; в) орієнтація на досягнення мети, щолежить в основі регуляторного режиму, вимагає здійснення безперервної оцінкийого ефективності; г) у регуляторному режимі немає реального відокремленнястворення правил, контролю за їх дотриманням і забезпеченням виконання;д) суб’єкти, які створюють регуляторні правила, виступають одночасно і їх адресатами. Усі п’ять особливостей зачіпають принципи рівності і правової визначеності,а тому мають безпосереднє значення для верховенства права, що приводить донеможливості їх подальшого ігнорування при аналізі правового регулювання.